"Кохання, подароване Всевишнім"

Все життя Василя Біскупського — нащадка Віктора Ксаверійовича Біскупського — було огорнуто легендами і таємницями, як і його велике кохання до незвичайної жінки, якій аплодувала вся Росія, — Анастасії Вяльцевої.
У світських колах початку ХХ століття їх вважали найвродливішою і найзакоханішою парою Росії. Він — дворянин, гвардійський офіцер, красень і світський лев. Вона — простолюдинка, але чарівна і неповторна жінка, чудова співачка і неперевершена виконавиця російських романсів і циганських пісень. Василь Біскупський і Анастасія Вяльцева ввійшли в історію і кожен окремо, і удвох разом — як приклад великого кохання, самопожертви і лебединої вірності.
На зламі ХІХ і ХХ століть примхлива доля Василя Біскупського звела його з найчарівнішою жінкою — Анастасією Дмитрівною Вяльцевою. Її називали «Попелюшкою» російської естради. Таємне кохання спалахнуло несподівано і назавжди. Впрордовж тривалого часу закохані вимушені були приховувати свою любов. На те були вагомі причини — надто нерівним і забороненим статусом офіцера-гвардійця був такий союз.

Анастастасія Вяльцева народилася у 1871 році у маленькій слободі Орловської губернії (нині територія Брянщини) у селянській родині. Батько її рано пішов з життя, залишивши дружину з двома синами і донькою. Ще зовсім дитиною Анастасія пішла працювати в найми. Спочатку, приїхавши до Києва, влаштувалася у пральню. Коли Вяльцева стане мегазіркою російської естради, газети не забудуть цієї сторінки в її біографії: «Як Венера народилася із піни морської — Вяльцева народилася з мильної піни пральні». В останнє десятиріччя ХІХ століття інакше, як «королевою російського романсу», Анастасію Вяльцеву не називали. Разом з цим прийшло останнє неземне кохання до Василя Біскупського — її лебедина пісня.
Коли почалася російсько-японська війна, Вяльцева на власний кошт купила і облаштувала санітарний потяг. А незабаром усіх приголомшила новина: співачка перервала тріумфальні і надприбуткові гастролі і виїхала в Маньчжурію сестрою милосердя доглядати за пораненими бійцями. І лише згодом з’явилися чутки про те, що дивні вчинки зіркової співачки пов’язані з тим, що в Маньчжурії у шпиталі лікувався від тяжких ран її коханий — Василь Біскупський, котрий добровельцем опинився на Далекому Сході. Любов здатна творити дива: дбайливий догляд коханої жінки поставив на ноги бравого офіцера, і той знову вирушив на фронт. Анастасія продовжила своє зіркове сходження, щоправда частіше виступала перед бійцями у перервах між жорстокими боями. Її серце було там, де перебував на межі життя і смерті її коханий.

Нарешті почуття двох закоханих перестали бути таємницею і стали темою розмов у світських салонах. Вони будь-що вирішили одружитися. Василь Вікторович звернувся в першу чергу до своєї родини і несподівано отримав від родичів щиру підтримку і згоду. Подейкували, що такою згодою Василь Біскупський заручився і від царя Миколи ІІ. Однак стосовно царської згоди питання сумнівне, адже гвардійський офіцер вимушений був вийти у відставку і забути про військову кар’єру. І лише події першої світової війни та революційних протистоянь 1917–1921 років повернули Біскупському славу безстрашного і хороброго офіцера. Вінчання закоханих пройшло без зайвого шуму. Те, про що вони таємно мріяли, стало реальністю.

Вяльцева продовжувала гастролювати, займатися благодійною діяльністю, однак невидима тінь втоми вже лягла на її світле чоло. Кохана дружина Василя Біскупського згасала на його очах від раку крові. Завмерла і вся Росія, очікуючи щоденних повідомлень про стан здоров’я улюбленої співачки. Тоді лікарі пішли на сміливий експеримент, як на ту пору, — переливання крові. Донором став її коханий чоловік. Спроба виявилась невдалою — ймовірно, не співпала група крові (про це тоді ще не знали), від чого Вяльцевій стало ще гірше, а Біскупський мало не помер поряд на лікарняному ліжку.
Холодного лютневого дня 1913 року Анастасія Вяльцева померла на піку слави і популярності. Співачку проводжали уся столиця, але чоловіка В.В. Біскупського на похоронах не було — від великої душевної рани відкрилась рана, здобута у боях в Маньчурії, і він був в забутті від жару та болю.

За матеріалами порталу
BOGODUKHOV-CITY.COM.UA

P.S. Анастасия Вяльцева трижды посещала с гастролями Харьков в 1902 – 1904 годах, и возможно была в родительском доме Василия Бискупского. В нашем Доме сохранились ноты и пианино того времени, к которым, возможно, прикасалась сама Анастасия Вяльцева.

<< Назад